Spotkanie z Iharem Babkoŭ i Arturem Klinaŭ / Cустрэч са Ігарам Бабковым і Артурам Клінавым

Па-беларуску глядзіце ніжэй

Zapraszamy na spotkanie z dwoma sławnymi białoruskimi pisarzami: Iharem Babkoŭ i Arturem Klinaŭ. 

Czytanie, dyskusja i nieco białoruskiego egzystencjalizmu – gwarantowane.

Wieczór literacki „Mińsk w Warszawie” odbędzie się 16 maja, w sobotę, o godz.19:00, OSiR café (ul. Tamka 40).

Ihar Babkoŭ – poeta i filozof. Jest autorem trzech książek poetyckich, jak również zbioru esejów „Królestwo Białoruś. Interpretacja ruin”. W 2009 r. Ihar Babkoŭ został finalistą Nagrody Literackiej Europy Środkowej „Angelus” za powieść  Adam Kłakocki i jego cienie. W 2013 r. jego powieść „Chwilka: trzy historie” została uhonorowana Nagrodą im. Jerzego Giedroycia, a następnie przetłumaczono ją na słowacki.

Artur Klinaŭ – białoruski artysta, pisarz, fotograf i redaktor naczelny magazynu „pARTisan”. Jego powieść „Mińsk. Miasto Słońca” została przetłumaczona na język niemiecki, szwedzki, rosyjski, węgierski, polski i francuski. Powieść „Chełm” została przetłumaczona na język rosyjski.

Tu wydarzenie w FB.

afisha

===

16 мая, субота, 19:00, клубакавярня OSIR (вул Tamka 40)

Мінск у Варшаве, літаратурны вечар

Запрашаем на сустрэчу са знанымі беларускімі літаратарамі – Ігарам Бабковым і Артурам Клінавым. Чытанні, дыскусія і трохі беларускага экзістэнцыялізму – у камплекце.

Ігар Бабкоў – паэт і філосаф. Аўтар трох паэтычных кніг, а таксама кнігі нарысаў “Каралеўства Беларусь: вытлумачэнне руінаў”. У 2009 годзе Ігар Бабкоў увайшоў у фінал літаратурнай прэміі Цэнтральнай Еўропы Angelus (Уроцлаў, Польшча) за раман “Адам Клакоцкі і ягоныя цені”. У 2013 годзе раман Ігара Бабкова “Хвілінка” атрымаў прэмію Ежы Гедройця і быў перакладзены на славацкую мову.

Артур Клінаў – беларускі мастак, літаратар, фатограф і галоўны рэдактар часопіса “pARTisan”. Ягоны раман “Мінск: Горад Сонца” быў перакладзен на нямецкую, шведскую, расійскую, вугорскую, польскую і французскую мовы. Ягоны раман “Шалом” быў перакладзены на расійскую мову.

Гэтая падзея ў ФБ

Lubelskie doświadczenia samorządowe. Seminarium w Kijowie

13 marca 2015 r. w Kijowie odbędzie się międzynarodowe seminarium «Люблінський досвід самоврядування. Що треба і можна використати в Україні», poświęcone lubelskim doświadczeniom samorządowym. Będzie to podsumowanie realizowanego przez fundację cyklu szkoleń w 2014 r. „Ukraińscy samorządni obywatele. Transfer lubelskich doświadczeń partycypacyjnych”.

W seminarium udział wezmą uczestnicy warsztatów prowadzonych w Lublinie. Byli to młodzi aktywiści, urzędnicy, artyści, menadżerowie z całej Ukrainy. Brali oni udział w szkoleniach na przestrzeni września i listopada 2014 r. w Lublinie, realizowanych w ramach projektu „Ukraińscy samorządni obywatele. Transfer lubelskich doświadczeń partycypacyjnych”. Szkolenie objęło następujące zagadnienia: samorząd w Polsce, współpraca instytucji publicznych i NGO, piąta władza – obywatele; instrumenty społecznej kontroli i wpływu na władze. Szkolenie zorganizowała Fundacja Open Culture we współpracy z Democracy Through Culture –Development Center oraz Fundacją Inicjatyw Menadżerskich.

Wizyta I

Wizyta I

Wizyta II

Wizyta II

Wizyta III

Wizyta III

Kijowskie seminarium podsumowujące organizują: Democracy Through Culture – Development Center oraz Instytut Polski w Kijowie.

Міжнародного семінару «Люблінський досвід самоврядування. Що треба і можна використати в Україні»

13 березня, 2015 р., Київ

Організатори: Український центр культурних досліджень, Польський Інститут у Києві

Місце проведення: Лекційна зала Києво-Печерського заповідника, Київ, вул. І.Мазепи, 21

ПРОГРАМА

Logo Democratic CenterLogoPolinst_ukr [Przekonwertowany]

Spotkanie z prezydentem Ukrainy

Miło nam poinformować, że na zaproszenie Konsulatu Generalnego Ukrainy w Lublinie weźmiemy udział w zamkniętym spotkaniu z Prezydentem Ukrainy Piotrem Poroszenko.

Spotkanie odbędzie się 18 grudnia 2014 r., o godz. 11:45, w Sali Widowiskowej Centrum Kultury w Lublinie.

uaBędzie to okazja do rozmowy na temat polsko-ukraińskiej współpracy i możliwości wsparcia z naszej strony, a także będzie to okazja do wręczenia Prezydentowi Poroszence ukraińskiego egzemplarza naszego „Raportu o stanie kultury i NGO w Ukrainie”.

Fundacja Open Culture w Radiu Swoboda

У Польщі шукають новий формат співпраці з російськими діячами культури

Юрій Савицький
Польський сейм

Польський сейм

Варшава – Польський уряд відмовився від запланованого на 2015 рік Року Польщі в Росії та Росії у Польщі. Таке рішення – це відповідь офіційної Варшави на агресивну політику Кремля щодо України. Позицію польської влади підтримує чимало діячів польської культури, які вважають, що сьогодні нереально вести із Росією повноцінний культурний діалог на міждержавному рівні. Водночас вони говорять, що нова геополітична ситуація – це великий шанс розпочати автентичний культурний обмін між громадянськими суспільствами двох країн.

Audio

Понад 20 років питання польсько-російського культурного діалогу не було настільки політизоване як упродовж останніх місяців. У травні Польщею прокотилася хвиля протестів проти концертного туру хору Олександра Пустовалова, який виконує радянські військові пісні. Учасники протестних акцій змусили хористів зняти з військових кашкетів червоні зірки із серпом і молотом – символами, які у Польщі заборонені. Організатори бойкотування концертів російського хору наголошували на тому, що хористи пропагують імперські ідеї.

Схожі міркування у тих польських політичних і громадських діячів, які вимагали від свого уряду скасувати, заплановану на 2015 рік, велику програму польсько-російського культурного обміну.

Лідер польської опозиції Ярослав Качинський говорив про потребу випереджувальних заходів, які можуть затримати російську агресію. Серед таких заходів він назвав відмову Польщі від проведення Року польської культури у Росії. В одному з інтерв’ю Качинський пояснював, завдяки яким політикам можна уникнути масштабного конфлікту з Росією. На його думку, це такі політики, які: «Ухвалюють якісь рішення, від чогось відмовляються, скасовують якісь заходи. Коротше кажучи, дають якісь сигнали, що це дорого коштуватиме. Потрібно затримати російський експансіонізм, бо він загрожує Україні, а також Польщі. Незатримання цього експансіонізму означатиме безпосередню загрозу для Польщі, означатиме нещастя. Так зване мюнхенське боягузтво завжди веде до нещастя».

Погіршення офіційних відносин – шанс для громадського сектора?

Серед діячів культури, які вимагали від уряду відмінити Рік Польщі у Росії, була Йоанна Щепковська – відома телеведуча, яка чверть століття тому оголосила по польському телебаченні про кінець комунізму в Польщі. За її словами, польські діячі культури сперечалися про те, чи варто відмовлятися від проведення такого масштабного заходу в Росії.

Щепоковська зазначає: «Було дуже багато ідей. Я представляю найбільш радикально настроєну групу, я вважаю, що не потрібно проводити жодних, навіть символічних заходів. Натомість частина діячів польської культури вважає, що мистецтво є понад поділами. Але на мою думку, мистецтво – це заняття для людей з тонкою душевною організацією, тож такі люди не повинні зміцнювати міждержавні зв’язки у цей невідповідний момент».

Проте не всі в Польщі вітають обмеження культурного обміну на міждержавному рівні. Філософ, редактор видання Kultura enter Павел Ляуфер вважає, що якраз культура могла б допомогти будувати кращі стосунки з Росією. Він розмірковує: «Як на мене, це невдала ідея, якщо йдеться про таке стратегічне питання як Рік Росії в Польщі та Рік Польщі в Росії, бо культура завжди була носієм універсальних цінностей, а в міжнародних відносинах саме культура допомагала зберегти двосторонні стосунки. Це рішення політично обґрунтоване, політики слушно не схвалюють російських дій в Україні. Та я поділяю думки російських інтелектуалів, таких як Єрофеєв, які говорять, що відмова від Року Польщі в Росії – це велика втрата і було б краще якби він відбувся».

Деяким здається, що дивлячись на світ очима Путіна, вони мають адекватний образ подій. Це наслідок тривалої пропаганди

Польсько-російські культурні зв’язки традиційно були сильними, а культурний обмін досить інтенсивний. Чому тепер польські діячі культури не знаходять спільної мови з російськими так, як колись? На це питання Йоанна Щепковська відповідає: «Я думаю, що тут діють такі самі механізми як ті, що діяли в часи комунізму, тобто самоцензура, страх, причому часто неусвідомлений. Деяким із цих людей здається, що дивлячись на світ очима Путіна, вони мають адекватний образ подій. Це наслідок тривалої пропаганди. Та все таки, мені не дуже хочеться вірити в те, що в глибині душі усі ці люди вірять Путіну. Думаю, що, скоріш за все, ними управляє страх».

У тому, що рішення польського уряду слушне переконана також Юлія-Марія Кошевська з Громадянського комітету польсько-української солідарності. Вона нагадує, що взаємний рік культур мав базуватися на декларації, підписаній міністрами закордонних справ Польщі та Росії. Кошевська каже, що усі пункти цього документа – про позитивну атмосферу в двосторонніх стосунках, про діалог католицької і православної церков, про пошану міжнародних правових стандартів не дотримуються російською стороною. Як же підтримувати культурну взаємодію між народами за умов, коли на офіційному рівні вона значно ослабла? Про теперішню ситуацію Кошевська говорить: «Це шанс для звичайних громадян, щоб встановити незалежні контакти між собою, незалежні від державного фінансування, або від оцінювання і рішень державних службовців. Ці контакти мали б полягати у безпосередній співпраці, яка буде щирою і глибоко вмотивованою».

Юлія-Марія Кошевська додає, що як би не було зараз важко думати про культурні зв’язки з Росією полякам, українцям, чи жителям країн Балтії, найгірше почуваються самі росіяни, які намагаються протистояти путінській пропаганді у себе вдома.

Великий виклик для нас , щоб ми не бачили в росіянах лише тих людей, які стріляють в українців, або у малайзійський літак

«Це великий виклик для нас , щоб ми не бачили в росіянах лише тих людей, які стріляють в українців, або у малайзійський літак, але щоб ми побачили в них людей, які мають проблему з власною культурою, бо щодо них самих їх власний уряд застосовує дедалі більші обмеження», – вважає Кошевська.

Потрібні незалежні «партизанські» ініціативи – Ляуфер

Як не втратити зв’язків з вищими зразками російської культури в новій геополітичній ситуації? Павел Ляуфер вважає, що культурні відносини з Росією і Польща, і Україна мусять налагоджувати напряму між митцями, або через неурядові організації. За його словами, саме з допомогою третього сектора полякам вже не перший рік вдається ефективно співпрацювати з незалежною культурою Білорусі. Ляуфер пояснює: «Я вважаю, що ми переходимо до фази співпраці незалежних організацій. Тепер ми переходимо до так би мовити партизанського етапу в наших культурних стосунках, так як це було у ті часи, коли Польща не мала своєї суверенності. Тоді були, образно кажучи, партизанські, абсолютно незалежні культурні ініціативи індивідуальних осіб, які дозволяли зберегти культурні традиції, а також культурні стосунки між сусідніми народами».

Ляуфер переконаний, що польські, українські та російські незалежні діячі культури у цей напружений період міждержавних стосунків отримали несподіваний шанс. Це шанс, каже він, на створення абсолютно автентичних, глибоких і продуманих культурних відносин між країнами-сусідами.

Як приклад такого підходу, польські культурні діячі назвали бойкот російських видавництв на цьогорічному Форумі видавців у Львові, але одночасного запрошення на цю подію російських письменників, що з повагою ставляться до України.

Źródło http://www.radiosvoboda.mobi/a/25480944.html

Ruszamy z nowym projektem dla Ukraińców

Miło nam poinformować, że otrzymaliśmy całościowe wsparcie finansowe Ministerstwa Pracy i Polityki Społecznej w ramach Funduszu Inicjatyw Obywatelskich na realizację zadania: „Ukraińscy samorządni obywatele. Transfer lubelskich doświadczeń partycypacyjnych”.

800px-Flag_of_Ukraine1

Wikimedia Commons

Na zadanie składają się działania, które obejmują przekazywanie – poprzez wizyty studyjne – doświadczeń polskiej transformacji ustrojowej, ze szczególnym uwzględnieniem aspektu partycypacyjnego i samorządowego.

Ich podstawowym celem będzie zwiększanie wpływu obywateli ukraińskich na lokalne polityki publiczne, poprzez zapoznanie ukraińskich aktywistów lokalnych z istotą i działaniem samorządu terytorialnego w Polsce oraz narzędziami współpracy z władzą lokalną i jej społecznej kontroli.

Celem działań, realizowanych w ramach projektu, jest wsparcie rozwoju lokalnego społeczeństwa obywatelskiego i procesów demokratyzacyjnych w Ukrainie.

Projekt będzie składał się z trzech tur wizyt studyjnych ukraińskich działaczy obywatelskich (trzy różne grupy kilku osób)w Lublinie. Wezmą one udział w wykładach i dyskusjach, które prowadzić będą m.in. urzędnicy samorządowi, trenerzy lokalnych NGO i pracownicy lokalnych mediów.

Goście z Ukrainy będą również mieli okazję spotkać z ich rodakami, działającymi w polskich organizacjach i podmiotach samorządowych.

FIO_MPiPS_logo1

Logo Democratic Centerfim logo_krzywe